Магдебурске право, звязуючи мѣщанъ въ цехи, навело ихъ на гадку про церковни̂ брацтва. Брацтва являються съ признакою опѣки надъ церквами та монастырями, стають не на словахъ а на дѣлѣ патронами. Слѣдять вони за захованємъ духовныхъ а навѣть єпископо̂въ.
Брацтва являються головною по̂доймою розвитку просвѣты на Украинѣ-Руси. Вони быстро повстають одно за другимъ и всюды, де лише заводиться брацтво, сейчасъ заводиться и школа. Брацтва посылали спосо̂бныхъ молодцѣвъ въ загранични̂ універзитеты для высшои просвѣты, для приспособленя ихъ на учителѣвъ при брацкихъ школахъ. Зъ розмноженємъ брацкихъ шко̂лъ и друкарнь збо̂льшилося и число тыхъ, що писали, читали або роздумували про духове и народне своє житє и здужали справно боротися зъ єзуицкими хитрощами.
Длятого що шляхта представляла силу въ Польщѣ, то брацтва стараються позыскати на братчико̂въ богату и сильну руску шляхту православнои вѣры и не разъ знаходять по̂дмогу въ то̂мъ само̂мъ домѣ и то̂й само̂й особѣ, що й Єзуиты.
Бо̂льшого значеня доступають брацтва, коли до нихъ вписалися вельможѣ, що имъ однако жь бо̂льшь блеску нѣжь хо̂сна приносили. Сами̂ ти̂ паны говорили: „Мы не живемо въ городахъ (мѣстахъ) и рѣдко тамъ буваємо, длятого вкладаємо надзо̂ръ и передаємъ цѣле дѣло нашимъ меншимъ братамъ съ тымъ, що бъ зъ нами зносилися, а сами̂ обовязуємося имъ помагати“. Однако церковни̂ ти̂ брацтва, помимо своєи высокои задачи, були появою не конче довгою. Имъ судилося лише такъ довго простояти и вдержатися, поки римско̂й пропагандѣ не вдалося перехватити въ католицтво высшого руского стану а заразомъ ослабити мѣщанъ. Сталося се въ протягу XVII. столѣтя и брацтва сами̂ зъ себе поупадали.
Що до устрою рускои церкви, то прадѣды наши̂ выбирали собѣ громадскою волею людей го̂дныхъ не лише на парафіи и архимандріи, но и на єпископски̂ и митрополічи̂ мѣсця. Руска церква зберегла тую засаду, що церковныхъ пастырѣвъ выбирається для народу, для него и надъ нимъ установляється духовна власть, тому то лише наро̂дъ а не хто иншій, має выбирати пастыря съ помѣжь себе, бо во̂нъ найлучше може знати житє и спосо̂бности выбираного. Но во̂дъ часу політичнои уніи Литвы съ Польщею, присвоюютъ собѣ польски̂ королѣ право
