Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 65 —

Давши гостину Московскимъ друкарямъ, зробили руски̂ панове Ходкевичь и Острожскій велику прислугу не лише друкарско̂й штуцѣ, яку опо̂сля розширили брацтва, але и всѣмъ Украинцямъ-Русинамъ. При помочи друкарнь почули Несвѣжь, Заблудо̂въ, Острогъ, Льво̂въ, Вильно, пото̂мъ Кієвъ и багато иншихъ го́родо̂въ руску єдно̂сть и зближили Литву съ Червоною Русю (Галичиною) а скоро опо̂сля 1580. р. збратали зъ ними и Украину.

Въ XVII. столѣтю Украина-Русь значно по̂днеслася въ Европейско̂й просвѣтѣ своими школами и друкарнями, своими духовными письменниками и учеными въ часѣ боротьбы проти уніи и католицтва (Смотрицкій, Копыстеньскій, Могила, Гізель и др.) Мѣжь тымъ конецъ боротьбы мѣжь двома таборами важився на оба боки.

Въ товпѣ гостей, що безперестанно окружали магната, жаденъ бо̂къ не мавъ переваги: нѣ польскій, нѣ рускій, нѣ католицкій, нѣ православный, нѣ навѣть нова реформаційна наука. Магнатскій до̂мъ подобавъ на базаръ, де стрѣчалися всѣляки̂ товары. Се була во̂льна пристань, де ввожено всё безъ перегляду (ревізіи). На столѣ знаменитого оборонця православія, князя Острожского, лежали письма Посевіна и Скарги побо̂чь писемъ князя Курбского або Атоньского черця Ивана Вишеньского. Єзуитъ Мотовило бувъ єго любымъ товаришемъ. На дво̂ръ Острожского збиралися на розправы и дружни̂ розмовы заступники католіцизму и православія вразъ съ заступниками лютерства, кальвіньства и соцініяньства. Не диво жь отже, що Янушь Острожскій, ще за батьковои головы вырѣкся вѣры и народности батьковскои и ставъ Полякомъ.

Отже жь не церковни̂ патроны хоронили Украиньско-Руску народно̂сть. Хоронила єѣ посто̂йно̂сть Украиньско-рускихъ мѣщанъ, монастырска остро̂сть и Запорожске завзятє. Простый Украиньско-рускій наро̂дъ бувъ четвертымъ двигачемъ Украиньско-рускои народности, але во̂нъ бувъ въ рукахъ того, хто мавъ надъ нимъ власть.

Въ одно̂мъ съ пункто̂въ єзуицкои инструкціи данои Рагозѣ було сказано: „Понижити руску православну церкву въ кождо̂мъ взглядѣ“.

Для поясненя сего пункту треба знати, яки̂ добра посѣдала руска церква, и що зъ ними мало по малу сталося. Ажь