всѣ обряды и порядки рускои церкви, поки не переконалися на останку, що́ властиво значила унія.
Що князь Острожскій розумѣвъ унію яко дѣйсну єдно̂сть Схо̂днои церкви зъ Захо̂дною, видко съ того, що во̂нъ задумувавъ злучити не лише руску церкву але й россійску, бо зачавъ переговоры зъ Москвою. Инакше задивлялися на се дѣло руски̂ єпископы. Вони думали злучити одну лише руску церкву, що належала до Польщи и длятого ко̂лька разо̂въ зъѣздилися на нарады, поки на останку не по̂дписали згоды на унію. Потѣй повѣдомивъ про се князя Острожского, чимъ дуже єго вразивъ.
Душею уніятскои партіи були: Кирило Терлецкій, Луцкій єпископъ, и Ипатій Потѣй, єпископъ Володимирско-Волыньскій.
Во̂дновленє уніи, популярне у польскои шляхты, що въ нѣй бачила ще оденъ ланцухъ до звязаня Украины-Руси съ Польщею, не було популярне въ Украиньско-руского народу, що причувавъ, що се єму нѣякъ не выйде въ хосенъ. Мѣщане и хлопы пріймаючи унію, робили се зъ остраху и довго ще все готови̂ були во̂дъ неи во̂дпасти. На Украинѣ зновъ, де наро̂дъ бувъ во̂дважнѣйшій и менше по̂длягавъ нево̂льничому страхови, унія тяжше пріймалася. Кро̂мъ сего унія сталася ненавистною наслѣдкомъ способо̂въ, якими єѣ впроваджувано.
Коли вѣсти до̂йшли до народу, що унію принято, по̂днявся зъ усѣхъ боко̂въ голосъ, що бъ скликати загальный соборъ (церковне вѣче). Митрополітъ завагався, чи либонь вдававъ, буцѣмъ то во̂нъ прихильный для рускои церкви а дальше обявивъ, двомъ головнымъ спорудникамъ уніи, Терлецкому и Потѣєви, а черезъ нихъ королеви, що готовъ приступити до уніи, скоро прійме єѣ соборъ духовныхъ и свѣтскихъ людей, закимъ ще депутацію до Риму вышлеться. Князь Острожскій заявивъ такожь, що такого важного дѣла годѣ рѣшати безъ загального собору. Така дорога була зовсѣмъ природна.
Зразу згодився король скликати соборъ и приказавъ навѣть выготовити універзалъ, однакъ пересвѣдчившися, що згоды на унію не буде, не выпустивъ єго зъ своєи канцеляріи а приказавъ Потѣєви и Терлецкому ѣхати до Риму. Такъ бодай на позо̂ръ выглядало, буцѣмъ то уніи не накидувано, а сами̂ руски̂ єпископы єѣ приняли.
Мѣжь тымъ, закимъ ще Потѣй съ Терлецкимъ встигли заѣхати до Риму та вернутися, повстали першій разъ Козаки
