Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 69 —

(1592 р.) по̂дъ проводомъ Федора Косиньского. Можна ще сумнѣватися, що повстанє Косиньского мало чисто релігійни̂ причины. Козаки зъ разу не мали навѣть попо̂въ у себе. Вызволяти брато̂въ зъ неволѣ було для нихъ найкрасшимъ дѣломъ релігійнымъ. Скоро Козакъ роздумувавъ коли надъ своимъ душевнымъ спасенємъ, то мѣрявъ певно свои заслуги по̂сля величи тои шкоды, яку чинивъ коли Татарамъ и Туркамъ. Козаки якъ люде невчени̂, не знаючи всѣхъ богословскихъ наукъ, не конче могли знати, въ що вѣрують. Вони знали, що вѣра ихъ не шляхоцка, знали, що ихъ батьки втѣкали въ стены во̂дъ пано̂въ католико̂въ, длятого панъ католикъ значивъ для нихъ то̂лько, що бісурманъ, що нападавъ єго зъ лукомъ або арканомъ, або жидъ-арендарь.

Козаки нападаютъ теперь на паньски̂ дворы, руйнують ихъ, нищать шляхоцки̂ дипльомы, и сильнѣйше борються за волю проти польскихъ порядко̂въ, а по̂дъ ними розумѣютъ такожь по̂дданьство рускои церкви по̂дъ папску власть. На тую гадку наводить та именно обставина, що Косиньскій нападає на маєтности князя Острожского, а єго вважали польскимъ паномъ мабуть за те, що заходився завести унію.

Косиньскій заволодѣвши многими украиньскими мѣстами, а навѣть Кієвомъ, що сами̂ єму поддавалися, во̂дбиравъ присягу на вѣрно̂сть Украиньскому во̂йску. У него пробивається намѣръ во̂добрати Украину-Русь во̂дъ Польщи, збурити аристократичный ладъ а завести козацкій, розширивши єго такъ на шляхту якъ нешляхту, де бъ не було ро̂жницѣ, а всѣ були ро̂вни̂ и ро̂внымъ правомъ орудували землею. Такій намѣръ грозивъ Польщѣ політичнымъ и суспо̂льнымъ переворотомъ, отже король звернувся до шляхты по̂вденно-рускихъ воєводствъ, що бъ всѣ зброилися проти ворога.

Князь Острожскій зо̂бравъ шляхту зъ своихъ величезныхъ маєтностей и по̂славъ єѣ по̂дъ проводомъ свого сына Януша проти Козако̂въ. На сей разъ не пощастилося Косиньскому. По̂сля невдалои битвы по̂дъ Пяткою, недалеко Тернополя, (1592 р.) присилувано Козако̂въ до обѣцянки, выбрати собѣ иншого гетьмана. Ти̂ зновъ Козаки, що не були по̂дъ Пяткою, навѣть въ думцѣ не мали иншого выбирати, а ще й по̂дмовляли Косиньского, кажучи: „Або жь то не наша земля? чи жь не мы вѣ во̂дъ орды во̂добрали? чіє жь тутъ право?!“ Косиньскій не