венъ уходивъ въ стены, щобъ марно не згинути, тамъ де не було самоволѣ и збытко̂въ чоловѣка надъ чоловѣкомъ а приманювала добыча у бісурмано̂въ. Але троха по троха опинились вже ти̂ выходцѣ зъ одного боку мѣжь Поляками а зъ другого съ Татарвою. Куды жь теперь ити? Або попасти въ польску неволю, або навѣть въ татарску й турецку. Мали выбирати, чи по̂ддатися польскому праву, чи боронити до останнёи каплѣ крови свого украиньско-руского, старого, громадского права. Вже въ другихъ Украиньско-рускихъ Земляхъ запанувала и взяла верхъ польска шляхта надъ землею, надъ Украиньско-рускимъ народомъ и здавила своими правами громадске руске право, — отже жь не хотѣлося Украинцямъ-Русинамъ лишати вже й Украину на таку саму долю а бодай тутъ ще давный ладъ задержати. И Польща не добачала, ко̂лько крови, ко̂лько слѣзъ поллється за для такихъ ихъ змагань.
Здавалось бы по̂сля справедливости, що за помо̂чь въ шведско̂й, московско̂й и турецко̂й войнѣ заслужать собѣ Козаки, коли не на вдяку, то хочь на признанє права горожаньства для своєи вѣры и народности. Та помимо того намагається Зигмунтъ III. выгубити въ границяхъ давнои Польши и православну вѣру и єѣ оборонцѣвъ Козако̂въ. Дурнѣсѣнько вставлявся за ними самъ королевичь Владиславъ. Зигмунтъ III. не зважавъ на єго просьбу. На останку высылають 1625 р. Козаки своихъ депутато̂въ на соймъ и обявляють свои вымоги: 1) обезпечити свободу православнои вѣры; 2) звернути руски̂ церкви и церковни̂ маєтности, во̂ддани̂ уніятамъ; 3) признати духовныхъ высвяченыхъ Єрусалимскимъ патріярхомъ; 4) дозволити Козакамъ жити въ коронныхъ и паньскихъ добрахъ Кієвского воєводства; 5) мати сво̂й власный судъ, право розпоряджати своимъ майномъ по̂сля власнои своєи волѣ, и т. д. Кро̂мъ сего представили меморіялъ, выказавши въ нѣмъ всѣ кривды, яки̂ терпѣли Украинцѣ-Русины въ границяхъ Польщи и Литвы.
Але Козаки не вдоволялися доходити своихъ кривдъ лише правною дорогою а доходили ще иншою. Такъ на примѣръ вбили Козаки Кієвского во̂йта Ходыку за те, що запечатувавъ православни̂ церкви. Заразомъ тодѣ (1625 р.) за порадою митрополіта Іова Борецкого, выправлено депутацію до Московского царя съ просьбою, що бъ принявъ Козако̂въ по̂дъ свою