Гетьман Господареві на ёго гроші, — „а лицарске завзятя: хочемо битися з ворогами віри християньскоі!“ Свирговский, по розказам Украінских літописьців, виступив в Молдавію з півтора тисячю козаків, и узяв під своє верховодство усі війскові сили Ивоніі. Не вважаючи на те, що у ворога війско було далеко більше, — гетьман украінский не раз и не два славно побив его. Вже борьба Молдаван з Турками малась зовсім перехилити на християньску сторону, як прокинулась у війску зрада Єреміі Черновича, змалку товариша Ивоненого, та й програли козаки справу. Зостались побідителями Турки, а козаки з своім славним гетьманом лягли на полі головами. Ось як козацка дума оплакує смерть Свирговского:
„Як того пана Ивана,
„Що Свирговского гетьмана,
„Та як бусурмани піймали,
„То голову ёму рубали,
„Ой голову ёму рубали,
„Та на бунчук вішали,
„Та у сурми вигравали,
„З ёго глумовали.
„А з низу хмари стягали,
„Що воронів ключа набігала
„По Украіні тумани слала,
„А Украіна сумовала,
„Свого гетьмана оплакала.
„Тоді буйні вітри завивали:
„ — Деж ви нашого гетьмана сподівали?
„Тоді кречети налітали:
„ — Деж ви нашого гетьмана жалковали:
„Тоді орли загомоніли:
„ — Деж ви нашого гетьмана схоронили?
„Тоді жайворони повилися:
„ — Деж ви з нашим гетьманом простилися?
У глибокій могилі,
Біля города Килії
На турецкій линіі.....
