Сторінка:Коротка Исторія малоруского народа. Написав Иван Маркевич (1875).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
III.

Як бачимо, козацтво боролося з полудикою музульманскою деспотією, а в другій половині XVI. віку воно виступило на борьбу з цівілізованим аристократичним деспотизмом, що починав заводитися у Польщі. В 1569 році скоілось велике діло. Сигизмунд Август зъєднав, прилучив велике княжество Литовске до Польского королевства. Усі південно-рускі землі, себ-то Украіна (що тепер Киівска и Пілтавска губерніі, Волинь и Поділє) на сеймі в Люблині одлучено од Литви и привернуто до Корони (себ-то до Польщі). Щляхетну Польску державу збудовано на підвалині неволі цілих міліонів людей.

Пани Польскі того часу дивились на свободу, як на власність тільки шляхетского роду. Кожен шляхтич думав, що він міг топтати під ноги людей не шляхетних, або як тоді звали, людей подлого роду, — себ-то хлопство. Таку долю лагоджено и для Руси, що після Уніі мала підхилитись під польскі закони. И справді, тепер уже рухнули прежні порядки. Литовскі и рускі бояри зрівняні у правах з польскою шляхтою, а усе нешляхетне поспільство оддано ім в неволю, в крепацтво, — тоді як перше вони володіли ним тільки на праві леннім.

Всі піддані в Польщі ділилися на три кляси громадскі: 1) Шляхетский з безкраіми вольностями и правами, як особистими так и державними, 2) Хлопский, або крепацкий, що був у крепацтві в шляхетного панства, — и 3) Міщаньский, вельми не людний, що самостійно правувався в де-яких городах Магдебурским правом, був вільний и заводив для управи своєі цехи. Козаки не підходили не під одну ис сих верств громадских. Одже все таки іх треба було вписати до якоісь верстви, — бо без того шляхетско-польскі порядки не завелись би и не вдержались на Руси. Вписати козаків в міщанство було не можна, бо ні своіми промислами, ні містами оселищ своіх козаки під ёго не підходили. Оставало ся ще дві инших верств — шляхта и поспільство, або хлопи. До одного з них повинні були підійти козаки. Повернути козаків в крепацтво — для Речі Посполитоі було невигідно: раз через те, що козаків уже тоді розвелося не трохи и всі вони були люде, що вміли ходити коло зброі війсковоі, а вдруге, повернувши у нівець усі права козацкі, всю іх самоуправу громадску, не обійшлось би даром: козацтво би встало за свою свободу — и наробило б великого клопоту Польщі. Прилучити ж козаків до шляхти — не можна, бо шляхта про це не хотіла и слухати. Дорого