Річ ясна, що такий уклад не міг козаків вдовольнити и боротьба давніща мусіла знову піднятись, тільки ще с більшою силою, яку здобули собі козаки за гетьмана Сагайдачного.
Зробленого укладу козаки зовсім не держалися, напади на Крим, на Туреччину не уставали; козаки нелейстрові панам и старостам покоритися не хотіли а коли їх до покори силовано, вони як и перше на Запорожє тікали.
Поляки проте задумали на сей раз силою козаків приневолити до дотриманя угоди. Закінчивши пруску війну 1630 року, польске війско рушило на Вкраіну и сіло там на кватирях; під ёго рукою пани й старости починають цілий ряд безправих мір: церкви оддають на глум, підданих записують до уніі, козаків вільних в крепаки обертають, а жовніри похвалялися навіть усю козаччину в нівець обернути и чинили всім Украінцям всілякі кривди и образи. Після сёго всего козаки и поспільство піднялися повсюди против Польщі. Коли з одноі сторони збиралися партизанскі відділи и нападали на польскі війска, що тут пробували, головні сили на Запоріжю згромадились. Там вони обрали собі гетьманом Тараса Трясила и рушили на Вкраіну підперати тутешнє повстанє. Пристала до них и та частина лейстровців, що по обовязку на Запоріжю сиділа; гетьманом і був тоді Григорий Чорний; він заступив Дорошенка, котрого у поході однім на Крим вбито. Григорий силувався був одвести козаків од спілки з Запорожцями, та на війсковій раді довели ёму, що він до уніі пристав, тому й потуряє безправностям лядским, та тут таки и смертю ёго покарали. В Квітні 1630 р. Тарас с своіми полками вступив в Украіну и почав панів, жовнірів, жидів вигоняти, а маєтки іх рабувати. Конецьпольский поспішив зо всіма силами польскими на Вкраіну. Під Переяславом козаки окопалися и билися с Поляками три тижні майже щоденно. Конецьпольский, як кажуть польскі писателі, стратив тут більше людей ніж у трилітній війні з Густавом Адольфом. Врешті козаки одбили у ёго артилєрію, захопили на Дніпрі перевози, пороми попалили и таким способом до крайнёі нужди ёго допровадили.
Одже тим часом, як Украінці тільки на свою хоробрість покладалися, Конецьпольский користувався іх слабими сторонами. Звичайно у кожного народа, що довго жив у неволі, виховується партия людей „уміркованих“, благоразумних“, котрій окрім і власних интересів нічого більш на серці не лежить. Така-то партия була
