и в украінскій козаччині; від неі то більш, ніж від офірливости и патриотизму одважніщих, шляхотніщих синів Украіни, залежала іі будучність и доля. Ото-ж на ню вороги украінскоі народности завсігди и рахували; вони людям тим, ніби найкращим, лестили, поважаючи іх за ліпших и вищих над „чернь“; з ними вони паювали рабунки и притягали іх до себе обіцянками високих почестей и дохідних місць. Оттаких-то „кращих” людей аж 7.000 успів на свій бік перетягнути Конецьпольский, и в той час, як козаки возраділи, що й золота хорогва, краса польского війска, в бору над Дніпром вже розбита, вони, оті 7.000, зуміли повернути діло на те, що приневолили побідителів на мирову вдатись. Тарас, покладаючись на слово польского гетьмана, зваживсь іхати до Варшави за-для наконечноі угоди, котра мала на завсігди права руского народа забеспечити. Одже, як прибув він з чотирома старшинами до Варшави, іх зараз кинено до тюрми, а далі й скарано смертю.
Повстанє козаків, за проводом Тараса Трясила, не довело до жадних позитивних результатів. Як и перше, так и тепер з одного боку сили и интереси козачі, — а з другого претенсиі польскі стояли до себе в ворожих стосунках, и прямованя аристократичнёі Польщі и демократичнёі Украіни все провадити мусіли до нових борб и нових революций.
1632 року вмер Сигизмунд III, головний зачинщик уніі и гонитель козаччини. По звичаям польским по смерти короля наступали два сойми: конвокацийний и елекцийний. Конвокацийний за-для того був важний, що на ёму робився перегляд минувшого царствоваия, и складалися проєкти нових реформ, виказувалися бажаня на усілякі улучшеня, котрі мали бути поставлені яко директива для нового короля. Покористувалися тим козаки, и тогдішний іх гетьман, чи пак „старшина“ як величали Поляки, Петрижицкий вирядив до сойму посольство; в инструкціі ёму поручалося нагадати соймови про усмути, які козаки Речі-Посполитій зробили и за те домагатися, — аби свобода віри була забеспечена, аби козакам дати право голосованя при виборі короля, аби ім плата постоянно була забеспечена, а окрім того ще двом тисячам на ново до леєстру вписаним, и врешті ще аби поліпшена була доля нелеєстровців, котрих по кураковскій комісиі пани из сел виганяли, лишаючи іх без хліба.
