молодих своіх літ він перевів в іх товаристві війсковім, користувався він с порад гетьмана іх К. Сагайдачного, любив він козаків за прихильність іх до королевскоі власти, бо вони вважали єі далеко більше як панску, тай до того ще й вбачав він у них оден однісінький опір свого монархізму против шляхетскоі олігархіі, та саме через це не міг він для козаків хоч-би що учинити. Пани дуже пильно ёго пантрували, аби яко мога ёго не допустити до впливу на степове лицарство, вбачаючи в тім небеспеченьства великі для своєі шляхетскоі волі. Минула зима, настав св. Илія, коли слід було плату одібрати. Гроші не прийшли. Козаки почали шуміти. Гетьман Томиленко оголошує універсал и наказує щоби усі полки день и ніч у одно призначене місце збиралися.
Тут виступає новий чоловік, що опісля у козацких війнах значну ролю грав, Адам Кисіль, богатий лівобережний державець, Черніговский підкоморий. Він представитель того давнёго украіньского паньства, що держалось ще грецкоі віри, але вихований на вольностях, правах и привілеях свого стану, він був переконаний, що шляхетска республика на певнім грунті збудована, и тим-то вважав він Польщу за свою родину, боронив интересів шляхетскоі республіки и вважав за бунтовщиків усіх земляків своіх й одновірців, що супротив неі ставали. Сёму-то Киселеви й приручив Конецьпольский завести с козаками переговори. А козаки тим часом уже зібралися на раду оружно, с харчами, наче на війну, біля річки Росави. До лейстрових прилучилося більш ніж у-двоє козаків охочих або так званих випищиків. Кисіль застав вже війско помішаним, лейстровики признали права усіх козаків за однакові. Рада козацка поділилася на двоє, одні мали с артилериєю ити на Запорожє и тут у морский поход виступити, другі намагались у шляхетскі маєтки кинутись, щоб себе за усі страти та утиски хоч добром панским винадгородити. Кисіль зараз дарунками закупив старшину и вона ёму стала в пригоді, проволікаючи справу козацку; тим часом він сам сповістив козаків, що вже незабаром мають плату свою одібрати; длятого благав іх троха потерпіти: вже, мовляв він, ждали ви довго, то краще ще трохи пождати, ніж з-за кількох тижнів або й може днів на себе гнів королевский накликати, и усі права своі стратити! Козаки згодились на виплату до Пречистоі (8-ого Жовтня) ждати. На Пречисту на сёму самому місци мають вони генеральну раду зібрати и як ще до того часу не одберуть виплати, то вирушать с артилєриєю на Запорожє. Пробувши кілька днів у Канівщині, Кисіль придививсь добре до тенденций іх, и постеріг що хоч лядский
