Сторінка:Коротка Исторія малоруского народа. Написав Иван Маркевич (1875).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

а на Запорожє вдались тільки свавольці; хоть взяти річи по правді головна козацка сила знаходилась більш коло Павлюка ніж круг гетьмана Томиленка, и партия завзятих переважала партию уміркованих. Що богато з лейстрових не вирушили за Павлюком то раз для того, що не всім-же козакам було Украіну лишати а друге не могли вони дуже довго за порогами й пробувати бо рано чи пізно, а мусіли-б таки на Украіну до своіх домівок та семій повернутися, а на Украіні-ж, тим часом загарбали-б іх достатки пани, яко добро бунтовників и зрадників, а сімъі іх вигубили-б без пощади. Страх перед немилосердною над іх сімьями пімстою та любов до ріднёго побережя, до рідних лісів, степів и байраків, привертали іх до Дніпра, де полягли кістками десятки, сотні и тисячи хоробрих іх прадідів и сучасців, де:

„… полягла козацка голова
Як од вітру на степу трава…
Слава не вмре не поляже
Лицарство козаче всякому роскаже.“

У той час вазаль кримского хана Буджацкий мурза Кантемір задумав з кримскоі кормиги під турецку стати. Більшина козаків, що під приводом Павлюка пішла на Запорожє, вирушила с ним відти на підмогу кримскому ханови, тай побила гет Кантеміра. Решта-ж на Запорожі спорядила чайки тай пустилась у море на турецкі галери нападати, турецке побережє плідрувати, городи забирати, пробувала в іх тижнів по два, та здобувши знатні грошеві скарби, супокійно на Запороже верталася.

Розгнівались Турки и почали лагодитися до війни с Польщею. Кримский хан лютий на Турків радби був с Польщею спільно вдарити на Туреччину. Разом и Молдавский Господар дуже бажав с під турецкоі власти під руку Шольщи стати и разом с нею с усіма своіми силами на Турків ударити. Польщі ото траплялась змога Туреччину побороти и Молдавію до себе привернути; але замість того Поляки, як ми зараз побачимо, иншим робом вгамували гнів Турків. Поляки не стали до борби с Туреччиною не тим, щоб не могли справитись с нею. Правда що польский скарб був дуже убогий и війско польске дуже мизерне; але-ж коли б пани одностайно протув турецкоі сили стати хотіли, знайшли-б величезні засоби для того. Спогадаймо тільки про 100.000 возів що вони під Пілявцями козакам у здобич покинули, а се лучилось через 12 років; спогадаймо й про те, що тоді коли и козаки одібрали Вкраіну, скільки ще того війска виводилось в поле и скільки ёго порубано в полі. Тепер же при іх були маєтки, тай Украіна в війні с Турцією