Сторінка:Коротка Исторія малоруского народа. Написав Иван Маркевич (1875).pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

більшостю, и присяга сталася; але скоро тільки одійшли заступники Річи-Посполитоі, партия завзятих знов взяла гору.

Дізнавшись про се, Павлюк с ватагою завзятців на город Черкаси налітає, и запоможений недовольними, добуває без борби усю козацку артилєрию, тай у Запорожє іі посилає. Обставини так добре складалися для Павлюка, що міг він відограти другий раз ролю Сагайдачного. Громадский голос увесь стояв за Павлюком, побідителем Кантеміра и славним своіми морскими походами; більша половина козацкоі сили була с ним на Запорожі, а до Польщі ще війна с Турциєю наближалася. Народ сподівався, що Павлюк, так як и Сагайдачний, пічне цілий ряд походів на Турцію; для того-то усі бурлаки з цілоі Украіни до ёго й збігалися.

XXI.

Але Павлюк походів підняти не міг. Був він гетьманом тільки нелейстрових а окрім того тільки невеличкого числа лейстрових козаків.

Вирушити с усіма своіми силами до морского походу, се-б значило лишити за плечима у себе умірковану партию козаків, котрих паньство на свій бік підвернути могло. Тоді вони-б на Запорожців яко на зрадників и ворогів вітчини дивились-би, и не було-б уже кому боронити ні семейств, ні добра Павлюковців, на котре шляхта тепер кинутись не сміла. Тим-то він и не повів усіх у поход, а випускав іх тільки невеличкими громадками, щоб тим лякати Польщу війною с роздражненою козаками Турцією.

Найбільше-ж заходу докладав він на те, щоб козаків лейстрових из партиі уміркованих до себе перетягнути з Украіни. Тоді-б уже він вибраний був за гетьмана усіма репрезентантами Украіньскоі республіки, и міг-би він у турецкій війні виступити перед паньскою Річ-Посполитою так само, як Сагайдачний в війні московскій.

Павлюк вирядив значне посольство до реєстрових козаків, завзиваючи іх, щоб с виписчиками до одного гурту зъєднались, а Січ щоб козацким центром зробити; там була-б козацка артилєрія и жила-б старшина, а козацтво мало-б на волю, чи в Січи чи й на Вкраіні сидіти. У всякому разі, писав Павлюк лейстровим, зъєднаєтесь ви с нами, чи ні, але борони Боже, щоб захотіли ви нашими ворогами стати, и потім спільно с жовнірами на наших жінож и дітей, або на наше добро руку підняти. Ваші жінки, діти и добро