Сторінка:Коротка Исторія малоруского народа. Написав Иван Маркевич (1875).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

тись рускими, руским народом. Та давні ріжниці між славянськими народами незабаром взяли своє. Увесь тодішний руский люд став роспадатись — и, мішаючись з давними поселеньцями свіжо занятих земель, зложив три народности: малоруску, білоруску и великоруску. — Саме государство руске, заведене ніби-то Варягами, не вдержалось довго під властю одного князя: воно швидко поділилося на особні княжества, котрі тим тільки й жили, мов би то, одною жизнію, що мали князів з одного роду, и признавали великого (киівского) князя своім головним князем. Одначе такий федеративний склад житя руского вдержався не довго. Коли й єднало що всі ті народці, то не політичне житя, а єднала іх одна віра, одна церковна и книжня мова, та те хіба, що всі вони звалися рускими. Та й те не довго вдержало Русь у-купі. Уже з половини XII. віку південна Русь починає потроха жити окроме від північноі й східнёі. Хоч сама вона те ж була поділена на княжества, котрими правили особні князі и громадскі сходини (віче), — та сі віча все таки тягли іі до купи. Складалася осібна південня федеративна держава. Хоч князі и розрізняли іі трохи, та все вони сами були з одного роду и тим ріднили поділену на части південну Русь. — Та не тільки руске, славянске племя тоді сиділо на іі землях: іі оселяли й турецкі племена, Торки, Берендіі, Печеніги, Чорні Клобуки. Усі ці племена поволи зливалися з руским и тим самим подали ёму азіатского ельементу.

Як перейшли через Русь Монголи, — то не тільки Киівска земля, а й уся південна Русь, що вже з XII. віка Украіною прозивалася, спустіла и надовго зосталася неоселеною. Нарід кидав старі селидьби — и ховався все далі на захід, на Волинь, в Червонорусь. Туди перейшло й політичне житя.

Князь Роман и син ёго Данило задумали було зъєднати до купи Украінців, — та іх заміри так и зостались замірами. Раз, краєві безпорядки та княжескі свари за батьківскі престоли, а вдруге — близкі сусіди (Ляхи та Угри), що в украінскі діла за-одно мішалися, — не давали Руси злитися у одно політичне тіло. Незабаром и те, що злилось, роспалося. У XIV. віку одходить до Польщі Червона Русь а та, що лежала на схід од неі, підхиляється під власть Литви, котра, завоювавши рускі землі, зложила особне Литовске княжество, з своіми, литовскими князями. Тільки ж не довго ті князі правили рускими чи то украінскими землями. Поляки давно вже притьмом усилковувались іх прилучити до себе, и таки свого добули. Поріднивши рід королів польских з князями литовскими, — стали вони литовских князів виберати