на королів собі. Через те й для Руси, як для землі Великого Княжества Литовского, став один господарь — король польский. Давня самоуправа Украінців почала ломатись; народ почав теряти силу політичну. — Що дальше, то більше и більше ёго старі звичаі стали на нові, чужосторонні, мінятись. Дійшло до того, що один з князів литовских, Казимір Ягелонович, у 1476 році з Киівского удільного княжества зробив тільки воєводство Киівске. Завелись на Руси польскі порядки: наслано и наставлено правити краєм, замість громади (віча), воєводів, каштелянів, старост; народні вольности одна за одною відбирано, а панству рускому на давано вольности та привилеі польского шляхетства. Вільні городи, містечка и села дарувалися на пожитя старостам, а ті ломали до останку стародавню самоуправу громадску. То був перший приступ єднаня руского панства з польским; одні установи, одні звичаі, одні вольности та привилеі зробили своє діло: рускі пани стали покидати предківску віру на католицку, міняти руску народність на лядску — и незабаром зовсім обляшились.
Тільки простий, темний люд не ломав своіх звичаів, не одрікався самого себе: за свою давню волю, за благочестя, за руску народність він виступив на борьбу з польским и непольским шляхетством и з тоді дуже сильною и славною Польщею. Боротьбу сю роспочали козаки.
Козацтво пішло на Руси від татар. Само слово „козак“ татарске; на іх мові воно значить: волоцюга, вільний вояка. Ото, як настало Кримске государство, як загорнула орда чорноморскі землі, — стали татарскі іздеці рабувати ті рускі землі, що лежали на границі литовского княжества. Стала Татарва, не ждучи наказу, а часом и без дозволу своєі старшини, виіздити на рабунок, стала рускі села руйнувати. Тих-то розбишаків татарских и звано спершу козаками. Жителі тих земель мусіли напади ці власною силою відбивати. Через те и сами вони привикали до оружноі зброі, а, відбиваючи хижі татарскі набіги, добували и собі вояцку одвагу и вдачу. Так и завелось руске козацтво, таке як було и в татар.
Під ті лихі часи, було всім небезпечно, и простим людем по селах и панам по городах та містечках королевских. Селянам приходилось себе боронити, — без оборони не могло оставатися
