Рівняючи наукові здобутки нашої Академії з її засобами матеріяльними, не можемо не побачити разючої між ними диспропорції. Хоча становище Академії за останній рік значно поправилось і покращало, але все-ж засоби її становлять такий minimum, про який не можемо навіть сказати — менше вже не можна… Ніде певне й ніяка Академія в світі не коштує так дешево Державі, як у нас. І це було-б добре, коли-б не одбивалося так прикро на тій меті, що ставить собі Академія, та на її здобутках. Матеріяльна незабезпеченість самих працівників, що відтягає їх часто від академічної роботи, ще не найбільше наше лихо. Далеко гірше, що ця незабезпеченість обсіла також академічні установи й гальмує їх роботу, що ціла низка їх не могла увійти в життя або мусіла значно зменшити і звузити розмах своєї праці. Далеко гірше, що зроблені вже над силу праці, через абсолютний брак коштів на видання, величезною частиною своєю лежать мертвим капіталом, бо неопубліковані і не збагачують наших наукових здобутків. Далеко гірше, що навіть усі здобутки світової науки за останні роки являються неприступними для діячів нашої науки. В першу чергу мусять бути ці недогоди усунені, бо менш од цього справді вже не можна. Це той насущний minimum, який у нашому становищі нехай навіть буде maximum'ом бажаннів на цей час, але нагальним і невідкладним.
