Сторінка:Короткий викладъ изъ устава 20 ноября 1864 года объ уголовнімъ суді для южно-руськихъ крестянъ (1866).pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

А якъ по рішенію присяжнихъ підсудимий признанъ повиннимъ, то предсідатель суда предлага прокурору, або обвинителю, щобъ вони сказали якого наказанія хочутъ для підсудимаго, а після того предлага гражданьскому истцу щобъ той объявивъ свои законни права на полученіе той уплати за убитки, якоі вінъ домогаетця.

Якъ гражданьскій истецъ конче свою річь, то предсідатель суда пита осужденнаго чи не хоче вінъ що нибудь сказати на перекоръ тому, чого требуе прокуроръ и гражданскій истецъ.

Підсудимий и его защитннкъ не маютъ вже права казати що рішеніе присяжнихъ засідателей неправдиве, а можно імъ тільки доказовати, або що законъ не запреща того, що підсудимий зробивъ, або що підсудимаго не можно наказовати по давности времени, чи по милостивому манихвесту, або по якімъ другимъ причинамъ, або можно казати що ті убитки, уплати которихъ домогаетця гражданьскій истецъ, незаконни, або дуже велики; тожъ підсудимому, або его защитнику, можна прохати у суда, щобъ вінъ поменьше назначивъ наказаніе чімъ то, якого домогаетця прокуроръ, або обвинитель.

Якъ вже окончутця усі річи, то судъ приступа до совіщания по вопросамъ такімъ же порядкомъ, якій бува и тогді, коли рішаютъ діло безъ присяжнихъ засідателей и такимъ же порядкомъ объявля приговоръ, тільки судъ, коли присяжни сказали, що підсудимий заслуживае милости, непремінно обовязани облегчить слідуемое тому осужденному наказаніе одною, або двомя степенями, а колібъ треба ще й меньше, то судъ самъ вже не мае право того зробити, а обовязанъ просити объ тімъ ЕГО ИМПЕРАТОРСКОЕ ВЕЛИЧЕСТВО.