уже другу шклянку гарячого, з піною на вінцях, молока.
— Тут, бабо, навіть без астролябії видно: ваше… Циркуль показує межу на верби, і приговор про це говорить…
— Були колись верби, а тепер — пеньки: на пеньках тая межа…
— На пеньках, ясно, — погодився математик і поважно, загорнувши циркуля у білу тонку полотнину, що її дала стара, сховав його до кешені.
Вирядили Мазуни аж за ворота Коропа. Стара казала йому, що такий він хороший та розумний чоловік, і дочка в неї Устя — найкраща на всі Стайки хазяйка; Мартин згадав за лінію, яку визначив циркулем математик, і просив, щоб той не забув записати ту лінію до планів його, Мартина Мазуненка, землі…
Короп обіцяв записати: він дякував старій за все — за повну торбу, де лежала тепер ціла ще сива паляничка, за узвар, якого вкинула Устя до торби, за сало…
І всі Мазуни були задоволені, що він, Короп, без ніякої стрілябії так правильно межу визначив, раяли йому:
— Ідіть на село, просто до Марусиків — там теж треба землю переміряти, бо просто ріжуться люди!..
