Цю сторінку схвалено
правою рукою до кешені, а Кушнірів син, що стояв був під великим, висячим каганцем, погасив світло.
По хаті пролунав дикий, божевільний крик з вуст Мар'яни.
— Батьки рідні, не сиротіть мене, не вбивайте…
Та слова її заглушила розбита об одвірок пляшка, постріл десь у сінях, і хрипке, мов недорізаного бика, булькотання…
— Він, паршивець, стріляє! — лунав у темряві голос старого Кушніра, і всі жінки посхилялися за столами — одна студентка кричала: „на землю падайте, на землю…“ — та пострілів більше не було.
… Швачка лежав у сінях навзнак, ніж кабанницький, з великою червоною колодочкою, стримів йому межи плечима — він ще харчав, і довго стуляв пальці правої руки.
Перелякана, метушлива тиша. Хтось засвітив сірника.
