Сторінка:Костомаров М. Дві руські народності. 1920s.pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ський дещо тільки переповідає, дещо сам то доповняє, то додає[1], тим то довелося його місцями виправляти, місцями ж перекладати зовсім наново, бо ж, при зрівнянні з московським ориґіналом[2], виявилися дуже великі прогалини й недостачі перекладу. Редакцію перекладу пророблювано двічі; раз проводив її проф. Дмитро Дорошенко, зрівнюючи переклад із ориґіналом, другий раз зробила те ж саме редакція «Загальної Бібліотеки». То ж, беручи по правді, це видання — то, властиво, нова перекладна праця, але ми проте поклали на заголовному ли-

    в руки своїх прихильників, оце все коріння, на якому розрісся Володимир, і яке тоді вибивалося ще молодими парістками, Татарське завоювання помогло ростові. Без його підпомоги східна руська натура, під впливом старих засновин особистої волі, що мали верх на других руських землях, витворила б щось инше. Завоювателі надали руським землям нову мету: злучення розділених руських країв.

    Чи ці слова були в первісному тексті Костомарова, чи вони належать Кониському, нам тепер сказати це годі, не маючи під руками тексту «Основи».

  1. пор. н. пр., в оригіналі: «Литовское владычество сплотило разрозненные части Ю. Р.» (у нас стор. 43) — в Кониського: «Лад було пристарів, руйнувався, але його відновило володіння Литви таксамо, як колись Литовська Русь, прибувши на Дніпрові береги, піддержала й відновила підтоптані сили, поруйновані угнітом чужинців» (в вид. О. Барв. ст. 16) і т. д.
  2. Н. И. Костомаровъ: Собраніе сочиненій, Т. I, С.-Петербургъ, 1903 (изд. Литер. фонда).