пропускані. Але за те ми помістили всі колишні додатки й пояснення перекладчика[1], що були в виданні О. Барвінського, та тільки додали дописку О. К-ий. Ті пояснення, де це зазначено, належать проф. Дорошенкові, всі инші редакції «Заг. Бібліотеки».
- ↑ крім, звичайно, оцеї застарілої вже замітки, що була на стор. 94, замітки про становище російських лібералів і російського уряду щодо розділу сім'ї: «На превелику дивовижу, великоруські ліберали й російський уряд, чи не тямлячи цього, чи що, дбають тепер про видання закона, котрий би забороняв скрізь по Росії розділ сімїв, щоб сини виходили на одшиб. Одні кажуть, що це піднесе економічний добробут народа, а другі кажуть, що цей закон, крім того, матиме вагу задля обрусіння України; а ми скажемо, що цей закон внесе в українську сім'ю, доволі вже здеморалізовану обрусінням, конечну деморалізацію! Він зробить вкраїнській сімї настояще пекло, він гірш чуми і холєри знівечить український народ.»
корисне, але що другому здається за таке. Переважно добродійство його виходить із такого сильоґізму: коли я робитиму добро другим, то й мені його робитимуть. Цілком що инше в чоловіка, наділеного даром і звичкою почувати в собі живу душу, бачити її духовим поглядом у зверхніх постатях: він не аналізує добра, а оглядає його в суцільности, і вся його духова натура переймається добром. Добро, ставши фактом у матеріяльному побиті, може визначитися тим, що ми звемо користю; але той, хто діє добро, не думає про користь, а бачить перед очима добро саме в його моральній доскональности. Хто діє добро ради користи, той неминуче спитає себе: чи буде яка користь із того, що я замірився зробити. Хто ж любить добро, не вважаючи на користь, той не міркує, а робить добро; бо так йому каже почуття й розумне оглядання краси добра.»
