ВОЛОДОМИРОВИЧА
Великих кадрів російської еміграції я в Туреччині вже не знайшов. Графи й князі роз'їхалися по серйозніших країнах, де можна інтригувати, де можна гратися в російський Кобленц, де є кому з тобою оті кобленци розводити. Лишились у колишній турецькій столиці самі покидьки. У вересні 1927 р. їх було тільки 3.000. Турецька влада обмежила місце перебування російської еміграції виключно межами Стамбулу з околицями.
Росіяни грунтовно захопили в Стамбулі три професії. Росіяни там: шофери, кельнери й повії. Кажуть, що по всіх трьох фахах громадяни колишньої російської імперії не мають собі конкурентів.
Перше вражіння першого вечора на Пері: темнувато, напівосвітлені вітрини зачинених магазинів, безліч авт, дзвінки рідких трамваїв — і руська мова. Існують на Пері квартали, заселені поспліч росіянами. Є завулки з російськими ресторанами — в „Тіграні“ мені подавали пристойні й чемні молоді люди військової виправки.
Першого вечора, зачувши руську мову, я спинився на розі, під зупинкою трамваю, і роблячи вигляд, ніби чекаю потрібного мені номера, прислухався до розмови двох росіян.
