ЯК Я БУВ КОНТРАБАНДИСТОМ
Два рази я себе почув у становищі контрабандиста.
Досі я бачив контрабандистів тільки в опері „Кармен“, де вони гарно співали в полотняному шинку, дряпалися по дерев'яних горах, стріляли з бутафорських рушниць і взагалі жили не без приємности.
Проходивши іноді поза лаштунками та послухавши розмов отих пачкарів про тарифну відпустку й КРК, я бачив, що живеться контрабандистам, дійсно, досить таки приємно.
Але згодом, на власній таки шкірі, я переконався, що не таке вже воно легке й безтурботне оте життя.
Вперше це було в Стамбулі. Я поспішався на „Чічеріна“. Пароплав мав одійти о 3-ій, і тому вже о пів на 4-у я летів на авті по крутих вуличках, що з'єднують Перу з Галатою. На досвіді мандрівки „Аданою“ я переконався, чого варт розклад пароплавного руху, але в мене було маленьке побоювання, що турецька митниця може мене затримати надовго.
Ото ж я летів в авті, зовсім не вважаючи на красу міста, що я його залишав. Їхали ми, очевидно, тими самими вуличками, що зробили на мене таке вражіння
