Традиційну чашку кави вам і тепер можуть запропонувати в кожній крамниці, куди ви зайдете купити краватку чи папетрі. Іноді замість кави можете мати пляшку газосу.
Але пропонують не дуже охоче. Звичайно, ви можете навести на думку запропонувати якимсь жестом чи рухом. Вам принесуть кави з найближчої кав'ярні і грошей ні в якому разі не візьмуть.
Але цей звичай гостинности серед крамарів починає зникати. Кажуть, що спричинилися до ліквідації цього східнього забобону російські емігранти. Вони перші роки блукали з крамниці до крамниці і попивали каву надурничку.
Емігрантів не люблять. Звичайно, не тому тільки, що вони живилися надурничку кавою й газосом по мануфактурних крамницях. Російська еміграція принесла до Туреччини розпусту й хороби.
В садах Серая я розбалакався з турецьким офіцером. Мені треба було спитати шлях до монументу Кемаля-паші. Офіцер не тільки відповів на моє французько-турецьке запитання, але й почав обережно розмовляти французькою мовою.
Це було щось другого дня по приїзді. Чому б не попрактикуватись у французькій мові?
Офіцер, очевидно, міркував так само. Згодом виявилося, що ми обидва дуже важко розуміємо один одного і обидва потрібуємо дуже солідної практики. Але нічого. Балакали.
Побачивши в мене російську газету, офіцер спитав:
— Руський?
