ПО ВРАЖІННЯ
Повз мене пройшла людина. Звичайна собі людина на двох ногах. На цих же ногах калоші (дощ) або нема калош (теж дощ, але людина ця калош не має). Ну, яку увагу я зобов'язаний звертати на цю людину, коли вона ані чим не різниться від загалу? Жодної.
Так це — вдома. А коли поїхав по вражіння, то якраз тому, що по вражіння поїхав, мусиш:
1. Сфотографувати цього чоловіка поглядом.
2. Знайти щось особливе, що визначає його серед інших.
3. Залізти йому в самі печінки, взнати його погляд на матеріялістичний світогляд та уявити, чи вдома в його примусове господарство (сам розпалює поламаного примуса), чи може соцстрашне (за хатню робітницю до соцстраху платить).
4. Узагальнити його. Це вкупі з § 2 зветься: виправдання; треба ж бо чимсь виправдати встромлення тієї чи іншої людини до оповідання.
5. Знайти йому відповідне місце в твоїх вражіннях.
Людину розпотрошено, розглянено, зважено на мікрометричній вазі, перемито їй кишки і знову зацеровано.
