Сторінка:Кость Котко. Сонце поза мінаретами. 1928.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А, може, справа значно простіша, і коли мій турецький знайомий приїде до мене в гості до Харкова, мені доведеться так само хвилюватися десь у побутовому театрі й доводити, що „Сватання на Гончарівці“ чи „Нещасне кохання“ — це не театр, а так собі. А ось, мовляв, є в нас і справжній театр.

Я не можу закидати турецьким мистцям існування театру в Галаті, бо мусив би, перш за все, хоча б самому собі відповісти на запитання:

 — А навіщо в українській столиці виставляють „Гандзю“ і „Жидівку вихрестку“?