біжать біля залізниці оброблені клапті землі, а потім знову пустеля. Видко, що земля тут досить плодюча, але недостатність населення й брак реманенту — дві найпекучіші проблеми Анатолії.
Ще зовсім недавно турки вважали за недоброзичливе ставлення до турецької незалежности, коли хтось наводив малу цифру населення Туреччини. Европейська статистика нараховувала 1927 року тільки 8 мільйонів. Турецький уряд наказав вважати за офіціяльну цифру 12.426.597. А перепис 28 жовтня дав 13.649.945 чол. Чи, справді, не прибільшено трохи цю цифру? Туреччина за 15 років зазнала аж чотири війни, Туреччина зазнала хижацького винищення своєї людности. Греки вирізали майже все населення вілайєтів, що їм вдалося захопити в Анатолії за допомогою англійського імперіялізму.
Надто мало населення в Туреччині. Це ми бачимо по тому, скільки землі гуляє в Анатолії. Вся Туреччина площиною вдвічі більша за Україну, а населення має вдвічі менше.
Аграрної революції в Туреччині не було. Але скасовано так зв. ашар, великий податок, що відбирав у селянства наслідки всієї його праці, нищив його добробут, чи мерщій — не давав змоги його організувати. Хоч ашар складав щось 30 % державного бюджету, його кемалізм ліквідував.
Було ще кілька дрібних реформ — право рубати ліс, мораторій на заборгованість с.-г. банкові, безплатний живий реманент з військового майна і т. ін. Але аграрної реформи в цілому нема.
Національну революцію зробив турецький селянин. Крім скасування ашару, він нічого за це не одержав. Він чекає. Яким шляхом піде далі кемалізм?
