жінок, де чоловік не має права сісти, але ніхто не забороняє жінці сідати серед чоловіків.
Одна з найсерйозніших реформ Кемаля-паші — реформа побуту. Вона неможлива була без розкріпачення жінки. Скасовано многоженство, скасовано чадру, скасовано чоловічу опіку над жінками. Жінка одержала навіть право голосу на парляментських виборах.
Раніш жінка не могла з'явитися перед чужим чоловіком із незаслоненим обличчям. Навіть через вікно визирнути без чадри вона не могла. Не в супроводі чоловіка із своєї родини, жінка не могла піти на вулицю й до театру. Якнайсуворіше виконувалося заповіт із Корану: сімейне життя, інтимне життя мусульманина — релігійна таємниця. Це прикриття релігійної таємниці поширювалося на всі галузі побуту.
Якось на околиці Стамбулу біля брами Едірне-Капу я зустрів двох жінок, що при моєму наближенні закрилися чадрами. Але то був єдиний випадок, то було на околиці, а до того ж жінки були старі й негарні. Коли іноді — дуже рідко — я зустрічав на вулиці жінок під чарфе, мені, насамперед, спадало на думку, що напевне жінка вживає старого звичаю виключно з егоїстичних міркувань, що напевне ця жінка не дуже гарна. Бо майже всі жінки турецькі, що я їх бачив без чарфе — дуже гарненькі.
В Анатолії, особливо в глибині її, далі від культурних центрів, жінки під чадрою зустрічалися частіш. Цивілізація шириться ступнево.
Але, не вважаючи на кемалеву реформу, лишилося чимало старих забобонів.
До моєї товаришки в Стамбулі мусіла прийти одна турецька письменниця… Це для нас була ціла подія. Побачити жінку, розкріпачену аж до того, що вона пише, її читають, її знають. Ми з нетерплячкою чекали цієї візити.
