Письменниця прийшла в супроводі ще одної дівчини. Це — її сестра.
— Яке має ця відношення до турецької літератури, крім того, що її сестра пише? — спитав я.
Мені роз'яснили, що самій жінці прийти в гості не личить, хоч і прийшла вона не до чоловіка, а до жінки.
Я розповів про це панові Фельдману, коли в нас зайшла мова про жіночі обмеження чи привілеї. Він ані крихти не здивувався.
— А як же інакше? А у нас хіба не так?
От я і не міг пригадати, як воно в нас було. Як воно тепер, я розповів еміґрантові. Як воно раніш — він розповів мені.
Жінка чи дівчина, живучи самотньо, не має права прийняти до себе гостя. Мусить бути хтось при цьому, або треба піти до спільної кімнати. Жінка чи дівчина не може відвідати кімнату самотнього чоловіка — це непристойно
Жінка не може пройти по вулиці з чужим мужчиною під руку — це свідчить про наявність інтимних взаємин. Жінці не можна курити цигарки на вулиці.
З такими поглядами виїхав із нашої країни чимало (вже скоро десять) років тому пан Фельдман. Так, це стара Росія, з її старим побутом. Це філістерство переможене, його навіть важко уявити собі. Звісно, смішно було б зводити досягнення 10-ти років до подібних дрібниць, але з отаких крихіток і складається побут, складається оте, що цупко тримає тебе в своїх пазурях, хоч хто б ти був. Можна чи ні? На різниці між дозволеним і недозволеним будується людські взаємини, людську мораль…
Пан Фельдман чимало дивувався. Я йому співчував: я так само чимало дивувався тому, що бачив у європеїзованій Туреччині.
