Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/123

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

й нічого не розумів, тепер хату освітлено — і вона мені аж до чортиків знайома.

Цього року я побачив уже звичайне закордонне місто, а не містичну якусь країну. Але я б так само бачив лише східню містику, якби не це світло, що розвіяло темряву незнайомого.

Літери! Звичайні латинські літери на вивісках, знайомі з дитинства цифри, а не крючки на трамваях. Там, де торік мене хвилювала загадкова назва в східній візерунках, я побачив одно слово «шекерджі» і знаю, що це звичайна цукерня, а не якась містична східня установа.

Латинські літери змінили все обличчя Стамбулу — і він такий зрозумілий — і навіть якийсь провінціяльно-безпорадний. Почуваєш, що ти — просто в сусідній сучасній країні, а не машиною часу перенесений на сторіччя назад. Посуваєшся по вулицях і майданах упевненішими кроками, спокійніш і менш розгубленим себе почуваєш.

Нова абетка, геніяльна реформа — злоба дня в Туреччині. У кав'ярнях, на базарах, просто на вулицях люди вдивляються в нові літери газет і плякатів, сперечаються, мимохідь пишуть на папірцях вправи. У поїзді під Стамбулом я бачу, як чоловік середнього віку обережно пише на паперці щось новими літерами, а його жінка дивиться йому через плече. І він раз-у-раз пояснює їй — не зміст листа, а зміст літери. На пошті урядовець перепитав у мене прізвище адресата і потім пішов радиться з сусідою: як його записати до квітанції? Коли він замість «В» написав «Р», я звернув його увагу гадавши, що це помилка, але він роз'яснив, що турецькою мовою за новим правописом у закритому складі «п» читається як «б». Його сусіда підійшов і ствердив це правописне роз'яснення.

По установах висять шкільні дошки. Відвідувачі можуть переконатися, що перед початком службового дня уря-