— Італіяно! — показує капітан на Родос і далі робить широкий рух рукою на ввесь південний обрій: - фісо італіяно (він хоче сказати «усьо» . А 10 лет — фісо було тюрча. Но, нічефо.
Капітан прикладає пучку лівої руки до пучки правої й додає:
— Нічефо. Турецький, руський — два брати, фісо будіть нашо. Фісо.
А на чардаку III кляси — весело. Дехто дивиться, як зникає на обрії плямистий смушок Родосу, більшість оточила танцюриста, що витанцьовує складний, веселий зейбек. Музики нема, він сам приспівує собі й сам собі плеще в такт долонями. Тут кілька аскерів, селяни, а купка спалених спекою й виснажених працею жінок боязко тримається осторонь. Скасовано баранчу (чадру), але «емансипована» жінка ще не бере участи в житті рівноправно з чоловіком.
У затінку, не зважаючи на прекрасний краєвид, де стикаються води Егейї з хвилями Середземного моря, кілька людей, не прислухаючись до веселого реготу пасажирів, сидять по-східньому біля лисого діда в золотих окулярах з краваткою на комірі. Видко, учитель чи якийсь сільський інтеліґент. Він тримає на коліні зошита й поволі пише нові літери — латинські, замість турецьких. Випадкові учні випадкового викладача — цілком дорослі люди — надзвичайна уважно придивляються до праці діда, а то й перевіряють його за вирізкою з газети. Всі бо турецькі й французькі в Туреччині газети обов'язково протягом цього переходового часу друкують щономера нову абетку.
Трохи нижче, понад самим трюмом, поставлено два автобуси, цілком новенькі, із свіжою фарбою та написом «Газі-Айнтаб». Це назва окружного центру над сірійським кордоном. Туди везуть автобуси, а поки вони на паро-
