Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/139

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

мимохіть, неясно, немов не бачене, а десь випадково прочитане, коли чекав черги в парикмахерській чи в дантиста.

Савчук, просунувшися за юрбою до вулиці Агаджі, не йде далі до Галата-Сераю, а спиняється біля кіоску Спіридона Спіридонича, скорочено «Донича». Донич торгує цигарками й російськими газетами. Газети в нього лежать на прилавку, цигарки поза Доничем, на внутрішній стіночці кіоску.

Савчук купує пачку «Єнідже», платить 12½ гурушів й бере «Возрожденіе». Читає 1-у сторінку, обережно, щоб не помняти, загнувши ріжок, заглядає на 2-у, потім зідхає, кладе газету на прилавок і відходить. Спочатку ніби сором брав читати газету, не заплативши за неї, а потім нічого, звик! 7 гурушів, виходить, дорогші за хвильову фарбу сорому.

Донич нахиляється під прилавок, наливає келишок дузіко й випиває, відвернувшися спиною до вулиці, щоб не бачив поліцай. Випивши, витирає рукавом вуса — два пацючі хвостики — і говорить до другого покупця:

— Кандидат! Коли хто за газету не платить, так і знаю — кандидат.

Покупець теж узяв 20 штук «Єнідже» і теж тримає в руках «Возрожденіє», за яке платити не збирався. Тому він почервонівши перепитує:

— Хіба? Він же, здається, десь службу мав?

— В «Тюркуазі». Та заробив не малий гріш і кинув. Тепер, певно, грошики пропустив…

— Так-так… — зідхає покупець.

І дипломатично питає:

— А котра година?

— Та вже години дві, як муедзин прокричав. Щось біля одинадцятої.

Покупець платить 12½ гурушів, обережно згортає «Возрожденіе», кладе на прилавок і йде.