Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/141

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

довго чекати поки випадкове авто, продираючися тісною вуличкою й крутячися на всі боки, освітлить фарами червону овальну бляшку з білими турецькими цифрами-літерами. Савчукові потрібна бляха, де стоїть титульне Є поруч титульного О. Це й значить 45, «кірк-беш». Сірника витрачати шкода, бо одним не обійдешся, а коробка коштує тут дорогше, ніж у якій країні: аж дві з половиною копійки.

Коли автомобільна фара, слизнувши по будинках, витягає з темряви № 39 або 51, треба відрахувати взад чи вперед відповідне число парадних, бо кожний будинок має лише одні парадні двері, та й одні двері взагалі. Брам у сокаках не буває.

№ 45, кірк-беш, має троє мармурових східців і важкі двері з ґратою. Треба дзвонити так довго, щоб почула служниця в підвалі, але так коротко, щоб не потурбувати мадам з її гостями. На 1-й поверх ведуть мармурові сходи, на 2-й теж, але на третій уже дерев'яні, і доводиться йти якнайближче до поруччя, бо в тому місці щаблі менш риплять.

У кімнаті на горищі якийсь парубоцький запах, од нього самому Савчукові робиться млосно. Він одкриває вікно, але з колодязя подвір'я йде ще важчий пах нечищених сортирів, а через вікно зараз набивається комарів.

Савчук сідає на ліжко, нестелене з минулої ночі, запалює «Єнідже» й дивиться на брудну стіну.

Мадам економить на електриці, і тому лямпочка в Савчуковій кімнаті тьмяніша од тієї, що висить в убиральні, до того ж засиджена мухами. Це й добре сьогодні, бо не так яскраво виступають сліди розчавлених блощиць на стінах.

Савчук довго дивиться на брудну плямисту стіну, потім тягнеться рукою до кишені, щоб порахувати гроші. Але