і поза мурами міста, і в Скутарі! Стамбуле, яке ще місто в світі могло б зібрати докупи прикажчика, що загортає в універсальній крамниці о-де-коті та старого й порохнявого, як корани в мечетах, продавця наївних східніх пахощів на єгипетському базарі? Де ще в Европі сидять поруч у трамваї дама в шовковій сукні й ходжа з чарфе пророка довкола шапки.
І як мудро в тебе, Стамбуле, все розподілено!
По Пері й поза Перою в крутих вуличках живуть рештки людського намулу, що його непереможна хвиля викинула з рідного моря. Через Золотий Ріг, у тій частині, від якої все місто зветься Стамбулом, бідні й багаті турки живуть по широких пекучих вулицях у кумедних домах, де другий поверх ширший від першого, а на вікнах дерев'яні мережані ґрати; доми ледве дихають, поніжені шашіллю й часом. У Псаматії голі грецькі діти купаються в вонючій зеленій затоці, що приймає в себе нечисть із усього міста, а потім повертаються до хати, де єдині меблі — дві подерті подушки й розвалений нефарбований стіл, У чистеньких будинках Кадікею, Фанари — на тому боці Босфору й по Ізмідській затоці живе молода турецька буржуазія, що ще не ввійшла в смак володіння чужим майном і визиску чужої праці. В Шашлі і в Татавлі в європейських будинках міцно сидить той буржуй, що вважає себе за европейця і нехтує країну, соками з якої він живе, — грек, вірмен, італієць, француз. Мудро розподілено Стамбул!
А коли схочеш піти з Пери до Палати не Галатськими Сходами, а крученими вуличками узгір'я, то потрапляєш у зовсім новий світ. На вулицях грає гола дітлоха. На ґанках домів сидять старі хазяйки в перуках і в засмальцьованих спідницях. Вони жваво й швидко говорять всі разом, немов сперечаються, але то лише звичайнісінька мирна розмова сусідок. З розчинених вікон і дверей не-
