Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Кондуктор несамовито кричав на Мустафу-ефенди. Спочатку у мене було вражіння, що то зустрілися два запеклі вороги з надто солідним стажем ворогування. Але коли Мустафа-ефенди здивовано й без ніякого хвилювання почав щось відповідати кондукторові, раз-у-раз підводячи голову догори на знак неґації, я зрозумів, що йде про щось сучасніше.

Кондуктор лютував, Мустафа-ефенди здивовано промовляв «хаїр» (ні) та «йок» (нема). Говорилося, очевидно, про якийсь великий злочин, і свою співучасть у ньому Мустафа-ефенди рішуче заперечував.

Тоді кондуктор накинувся на мене. Поки він викладав своє обвинувачення та використовував увесь арсенал лайки й образ, я мовчав, покурюючи цигаретку. Коли ж кондукторові схотілося взнати мою думку з цього приводу і він зробив павзу, недвозначно дивлячися на мене, я, подібно до Мустафи ефенди, почав доводити, що я «хаїр» та «йок». Кондукторові довелося звернутися до мого попутника. Але той рішуче заступився за мене, доводячи, що не тільки він, Мустафа, «хаїр» та «йок», але я, приятель його, теж, дійсно, — «хаїр» та «йок».

Така відповідь не задовольнила кондуктора — злочин, очевидно, був надто великий, і злочинець не мав права сховатися за хаїрами з йоками… Кондуктор кричав своєї далі.

Почавши прислухатися до його обвинувальної промови, я спіймав кілька слів, що найчастіше повторювалися, і до того ж — близько одне від одного. Ці слова нагнали на мене моторошний жах.

— Джамі, рюс, ґяур… — кричав кондуктор.

Я почав підозріло дивитися на Мустафу-ефенди. Звідки він дістав оці антики й монети? Чому він тримає їх у подертому чемодані та ще підкидає на вечірній станції випадковому попутникові?