МИ — БРАТИ, ХІБА НЕ ТАК?
Арабські доми не мають вікон на вулицю. Коли йдеш кварталами арабів, бачиш жовтаві глиняні стіни й одні вузенькі двері в них. Дверима потрапляєш до невеличкого дворика, де росте банан, а то й дзюрчить фонтан — це вже залежить од достатку хазяїна. І лише вже на дворик виходять двері й вікна з кімнат.
Але місто складається не лише з арабських домів. Ближче до моря простяглася торговельна вулиця з двоповерховими будинками, де нанизу крамниці й контори, а нагорі живуть. У цій дільниці міста є аптека, пошта і один готель, що зветься «Палас». Є й кіно, а в кіні в льожах написи:
«Просять із льож не кидати наниз недопалків та інших речей».
У цій дільниці чатують поліцаї, їздять таксі, проносять вантаж і раз-у-раз поливають вулиці з брандсбойтів і відер, щоб курява не їла очей і легенів.
Арабські доми — далі од порту, під горами майже. Там улиць не поливають, поліцаї туди не заходять, таксі не доїздять — і суворими жовтавими стінами сплять під палючим сонцем арабські квартали міста над Середземним морем.
