Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/183

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вони лежали поруч, один — обдертий хамал у залатаній кофті і брудних штанях, другий — чоловік з культурного світу, в гарному костюмі. Вони лежали — білий і неґр, гріючи один одного.

— В нас однакова доля… Ми — брати, хіба не так? — шепотів на вухо своєму скривдженому чорному братові Мурад.

Вони лежали й думали різними думками, але про одне — про той день, коли вже нікому з них ніхто кривди не зможе вдіяти.

Ніч минала.