А чи не спадало вам на думку, що десь у Мелберні на березі океану сидить чоловік і мріє? Він сьогодні бачив у книгарні мапу якоїсь невідомої країни, а там такі незнані і тому солодкі й милозгучні слова:
«Харків», «Фастів», «Козача Лопань», «Першомайське»…
Сидить австралієць — і солодким сумом наповнюється серце. Яка далека країна! Які таємничі назви! Скільки поезії, екзотики, запашної містики в цьому сполученні:
«Козача Лопань»…
Там люди невідомі і тому цікаві люди… Там будинки — невиджені і тому цікаві будинки… Солодким сумом наповнюється серце австралійця.
Бо він знає, що ніколи не побачить цієї мітичної й містичної країни…
Ви, що мрієте про Мелберни й Патаґонії, екзотичні краї! Чи не спадало вам колись на думку, що патаґонець мріє про Україну — незнану, екзотичну країну?
