2
Вона спиняється не далі й не ближче, як біля першого ж вікна.
Я тільки зібрався прочитати їй ще одну лекцію, як такий і такий султан Ахмед із відповідним номером (після випадку в Ая-Софії я вже обережніший з номерами султанів) на початку XVIII століття зробив Безестен,а потім прибудували до нього Буюк Чарші, тільки почав розповідати, обережно підшукуючи слова для перекладу вичитаного в бедекерах на зрозумілу цій жінці мову, як десь позаду мене:
— Ах!
Виявляється, що я начитую свою лекцію двом турецьким хлопчикам, а вони тимчасом мацають мій фотоапарат. Супутниця ж моя стоїть, як укопана, перед першим вікном. Місткість цього вікна є одночасно й місткістю крамниці. На вікні кошик із кількома мундштуками.
— Ну, спасибі, що привели мене сюди. Якраз давно збираюся купити чоловікові мундштука.
— Дорога, — кажу я, — цих мундштуків можна купити, скільки хочете, під самим нашим готелем. Та, здається, цей самий хлопець і торгує там увечері…
— Що ви розумієте! Це ж надзвичайно екзотично — купити щось на східньому базарі.
Ну, хай купує щось. Зрештою, може й міркування економії важать. За цей мундштук тут хочуть 25 гурушів, а на Пері ми б заплатили 30, не менше. П'ять копійок виграємо…
Хай купує щось! Але це щось раптом зростає в необсяжний розмір.
Так, от моя перша помилка: з жінкою не можна ходити безкарно до тих місць, де продають і купують.
Мундштука куплено. Але далі — друге вікно, і там такі точнісінько мундштуки. Та їй здається, що вони якісь
