Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Добре було б на Флорії сьогодні…

Але що сталося з гарною блюзкою моєї супутниці, тією самою новою блюзкою незрозумілого кольору, що через неї я так довго не міг почастувати свою знайому екзотикою? Блюзка — в рожево-зелених потьоках. Ну що ж, моя супутниця має нахил до цих фабр — хай радіє з надійности закордонного матеріялу. Так, блюзка була досі незрозумілого кольору, але присягаюсь, що не червоного й не зеленого.

Я мовчу. Хай.

— Чого ж ви стоїте? Ведіть далі.

Веду далі. Ми проходимо повз кам'яні вулиці ковдр, завулки якогось шмаття, проспекти дорогоцінностей, вулиці дешевих штанів і — окремо — вулиці дорогих штанів. Ви думаєте, що хоча б дешеві штани не притягли уваги моєї супутниці!

Ще екзотики?

Навтоп різноманітний, різнорідний, різнобарвний, різномовний — просто різнорізний. На перехрестях стоять кошики із скляним посудом і спочивають продавці солодкого. Ми йдемо нижче й нижче й підходимо до Безестену, сходу на Сході.

Досі ми мали справу з продавцями греками, вірменами левантинцями. В европейських крамницях (двері є, вікна чи вікно, прилавок — значить, Европа) до нас вибігали прикажчики, трохи не в кишені всовуючи крам. Тут, у турецьких кварталах міста базару, вітрини винесено — на вулицю, безладно накопичено — чого тільки не накопичено?

Старовинні ржаві кинджали, старовинні годинники давно померлих англійських капітанів, футляри до цих годинників із напівстертими написами, люльки, світильники, ліхтарі, побиті статуетки — і ще щось, для нас незрозуміле,