блискучу ідею: а поліцай навіщо? І ми звертаємося до нашого ангола-охоронця з уклінним проханням — здобути нам три коробки цигарок.
На якійсь станції поліцай комусь щось наказує й за 5 хвилин у нас у купе три коробки цигарок.
— Кач пара?
Поліцай відповідає, шо це коштує точнісінько 45 гурушів.
Ми платимо 45 гурушів, а згодом дізнаємося, що коштували наші цигарки тричі по 16½ гурушів, тобто 49½. З яких це коштів подарував нам цей поліцай оті чотири з половиною гуруші? Гадаємо, що й 45 він нікому не платив. Цілком скидається ва російського околодочного, що утримання мав 46 крб., а за одну квартирю платив — 48–25.
Давня Туреччина була клясичною країною поліційного свавілля. Султанський режим спеціяльно плекав оту поліцію, і вона була справжнім жахом для людности. Дві монархії на всій земній кулі сперечалися між собою про пальму першенства у справі хабарництва: Туреччина й Росія.
Улюбленою вправою російської «революційної» молоді після лютого було роззброювання поліцаїв. Поліцаї дуже охоче віддавали зброю, але дивно: 1918 року мене арештував той самий поліцай, що й 1915 року. У нас на Україні поліцаї зникли тільки після запровадження радянського ладу.
Революційна Туреччина, національна Туреччина, — республіка Лютого, а не Жовтня. Революційній Туреччині, очевидно, над силу було позбутися своїх поліцаїв, а може й не хотіла. Так, змінилася система, але залишилися люди — зі старою психологією і зі старими звичками.
Моя перша знайомість із поліцаєм — під час повернення мені з поліції мого пашпорту.
