Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/84

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

сько всілякої зброї. Десь на станції навіть двох жінок під чадрою зфотографував, хоч і попереджали мене товариші, що жінок суворо заборонено фотографувати, хоч і трохи не побили мене за подібне нахабство ще раніш, на гулянці народній у Флорії.

А моряк уперто кличе мене кудись. Чорти їх забирай зовсім! Заборонять — нічого ще, а от погано, як відберуть апарата. В моєму фільмпакові вже кілька використаних неґативів ще з Ізміру — пропала робота… Але помічникові капітана просто припало на думку самому зфотографуватися — і він не арештовує мене, а шукає гарного місця для гарної пози.

Будь ласка! Клацнув апаратом і записав адресу Гасан-бея. Турки не мають прізвищ, тільки імення. Це вже третій Гасан-бей, з яким я знайомлюся.

Треба однак економити фото — і всіх друзів Гасан-бея, що за його протекцією становляться перед об'єктивом, я вже здіймаю на касетку — удаю, що фотографую: типаж не цікавий — а скоро будуть Дарданелли, там кладовище антантових кораблів, потім Ґалліполі — кладовище антантового гарматного м'яса — російських білоґвардійців. Треба економити фото.

Дякую жестами, бо записана мною ще вдома з якогось роману формула турецької подяки виявилася чимсь подібним до «бог подасть», і я змушений був після одного неприємного випадку з політичним діячем кинути її вживати. А як по-турецьки «спасибі», не знаю, бути в становищі англійської дівчини, яку російські моряки навчали триповерхової лайки замість люб'язних слів, не хочу. Але іноді навіть добре, коли й ти не розумієш, і тебе не розуміють. Відбиваючися від настирливих пропозицій фотографуватися, я міг зривати душу просто українським «під три чорти».