Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в Галаті, що їх уже овіяно якоюсь леґендою: там жінки сидять, мовляв, у клітках і як хижі звірі хапають чоловіків, б'ються за них і ладні самого чоловіка поділити поміж себе, тільки роздерши на частки. Доми розпусти на Пері — куди пристойніші; там ні життю, ані одягу чоловіка ніщо не загрожує, єдина загроза — його гаманцеві і його здоров'ю.

Чи це тому, що я ніколи не був у становищі чоловіка, що купує кохання, і мені хотілося хоч поглянути з боку, як це робиться, чи, може, гріх має якісь непереборні пахощі, що тягнуть до себе; але я стиха посувався за галасливою юрбою італійців. Була десята година вечора, це дуже пізно для Пери. У ці години на Пері вже тихо, її жителі або сплять, або пороз'їздилися по дачних місцевостях — дуже весело над Босфором — в Бебеку й Терапії.

І раптом якась тінь перебігла неосвітлену вузьку вуличку, де йшли італійці, і сховалася в під'їзді на протилежному боці. Італійці спинилися тільки на хвилинку, але потім пішли далі. Я підійшов ближче й подивився.

На цих вузеньких бокових вуличках кожна квартиря (а вона займає іноді всі п'ять поверхів будинку) має окремий під'їзд: невеличкі кам'яні сходи й нішу. Поза нішею — двері, але вони в ці години завжди замкнені. Жінка могла сховатися тільки під цими дверима, не далі.

— Лі-ханум! — здивувався я, зазирнувши жінці в обличчя.

Що вона робила на цій підозрілій вулиці й для чого взагалі опинилася в Стамбулі? Я не розпитував, побачивши її зніяковілість, а натомість одверто розповів, чому саме потрапив сюди. Трохи опам'ятавшися від переляку, бо юрба матросів могла налякати хоч кого, Лі-ханум засміялася:

— Я можу показати вам ці квартали. Колись удень, розшукуючи товаришів, я помилилася адресою й потрапила на подібну вулицю.