Сторінка:Кость Котко. Щоденник кількох міст. 1930.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в цій воді, а береги — сторожа мусульманського світу, а Еюб — варта цієї сторожі. Гей-гей! Я не побачив цієї краси. Вода Золотого Рогу — у масних плямах, з його майже непорушних хвиль визирають якісь стовбури й рештки затоплених барок, а по берегах, на кожній пристані чатують тепер суворі поліцаї в англійському умундируванні. Мінарети відсунулися на задній плян, а на передньому стоять тартаки, якісь склади, бідони з нафтою. Так, тої давньої краси я не побачив. Я побачив інше. Я помітив, як молода Туреччина видирається з лабет отієї безглуздої романтики, як димарі заступають місце мінаретів. Посуньтеся, мінарети, вам скоро не буде місця на обрії! Оспівуючи романтику ісламу, европейці підлабузнювалися до його некультурности, підлещувалися, — а турецький нарід мав далі тягти ярмо відсталости, і в родині, так званих, цивілізованих націй було місце тільки для його, нікому нешкідливої, романтики, для пасивности, а не для динамічної творчої акції. Я побачив, що турецький нарід ударемнив пришелепуваті співи своїх «друзів» і став над романтику.

Зійшовши на останній зупинці, я через галасливий базарчик, через мовчазне подвір'я мечету, де за ґратами тюрбе сховано клейноди султанів, пішов угору на кладовище.

Чому турецькі кладовища такі занедбані? Чи було це й раніш? Мені й тут хотілося думати, що тільки останнім часом мусульман занедбав кості своїх дідів, що це теж вплив часу. Проте — не беруся це твердити. Але я обійшов чимало кладовищ — і скрізь однаково.

Там, де кінчаються міські мури, поза брамами Топ-капу, Едірне-капу, Еюбу — на кілометри простяглися довкола Стамбулу кладовища. Кажуть, що спочиває поза міськими мурами щось із десять мільйонів чоловіка.