Учителька розгорнула першу картку і прочитала підпис.
— Гарно! то ви на такі берете ся способи — сердила ся — я не думала, що і ти Мірска помагаєш другим обманювати!
Зоня спустила завстиджена голову, но мовчала. Учителька станула коло Людвики і казала їй при собі числити. Не по дусї се було дївчинї, она раз-враз запиняла ся при табличцї множеня, і все єї незнанє правил рахункових виявило ся тепер вповнї. Сяк-так задачу виробила.
— Зависна! — шепнула до Зонї, коли від них учителька відійшла, — не забуду тобі сего! Не моглась менї дати відписати — ти! Стрівай, прийде коза до воза!
Она відсунула ся геть осторонь, а звернувши ся до сусїдки з правого боку, Дорскої, пересидїла так цїлу другу годину. На перерву вибігла перша з кляси, а опісля перехожувала ся сама по коритари і, заїдаючи булку з шинкою, що собі принесла з дому, над чимсь то думала. Згодом приступила до неї Зоня з торбинкою черешень, запрошуючи на них товаришку. Но Людка, ледви і глянувши, відкинула гордо в зад голову і шепнула крізь затиснені губи: Дякую! обійде ся!
Послїдна вже разом з учителькою вернула до кляси. Дївчатка мали тепер писати поправку з попередної рускої задачі.
Панї закликала Зоню яко найпилнїйшу ученицю до таблицї, прочі всї поправляли за нею в лавках. Виходячи, зачепила Зоня о свою торбу, та відчинила ся, і панчоха з клубком випала з неї на землю. Зона і не помітила сего і другі
