— А що се вам, Петрихо, нездужаєте? — спитала, наклонивши ся над хорою.
Ся лиш легко зашевелїла блїдими губами і жалісно застогнала.
— Мама вже від вчера лежать ось так в нестямі — замітила Катря. Не їдять, не говорять, а в грудех щось їм страшне харчить.
— Горячка — сказала стара сусїдка, що прийшла відвідати хору, — перестудила ся десь небога і запаленє певно дістала.
— Катря отерла фартушком слези, самі так і напливають їй в очи.
— Чим би їм помочи, нанашко? — спитала.
Стара похитала головою.
— Та яка тут поміч! переборе слабість, то й виздоровіє, на се зїля нема. Не плач! Пан Біг милосерний не опустить вас сиротят. А ти радше звари там чого отсим, говорила, вказуючи дїти на ліжку. Я ту до вас вечером зайду з Мариною і чоловіком, то і посидимо через ніч при кудели, не так скучно буде тобі — а тепер оставайте здорові! Она ще раз глянула на хору, зазирла в горшки і вийшла.
Крізь відхилені сїнні двері закрав ся зимний вітер у хату. Високо спалахнула поломінь на коминї, хора задрожала з болю, чи зимна, жалісно постогнуючи. Катря мерщій кинула ся накрити матїр кожушиною. За часочок наляла теплої затирки в миску і покликала Стефка і Доню вечеряти. Попоїли дїти, полїзли на печ гріти ся. Попрятала Катря начинє, докинула дров на огонь, внесла з сїний воду у хату. Сїла при постели, задумала ся. На дворі лютує метелиця, а
