Лїкар усьміхнув ся.
— З ким же ти тут нинї дістала ся? — допитував.
— Я прийшла по вас, бо мама дуже хорі від вчера.
— Прийшла-сь сама на таку метїль? сама в ночи? — аж сплеснув руками старий Федір.
— Страшно було йти, ой як страшно, але там мама вмирають.
— То ти задзвонила?
— Я, я, але ходїм вже до мами — наставала Катря, встаючи з постели і лагодячи ся у дорогу.
Небавом сидїла при столї, попиваючи гербату, а Федір запрягав конї до саний. Лїкар, розпитавши про недуг, взяв з собою і лїки з аптики, і ось Катря, обвинена в тепле футро, їхала з ним разом в село.
Сусїди при хорій чудували ся чимало, чому дївчина з тїткою не надходить, коли се зазвенїв дзвінок перед воротьми, і пан у футрі а з ним Катря ввійшли в хату. Лїкар приступив мерщій до хорої і став єї оглядати. Катря не спускала з него ока. Наконець лїкар піднїс ся.
— Стан недужої справдї дуже грізний, та є ще надїя. Він приїде тут і завтра і привезе деякі лїки, а тимчасом най роблять, що поручив.
— Призвала-сь мене в сам час, дитино — сказав Катрі на від'їздї — рано було би вже за пізно. Твоя відвага спасла матїр від смерти.
Катря з слезами радости припала до постели, і єї губи зложили ся до горячої молитви.
