В червни минуло їй одинайдять лїт. Єї імя Неонїля, та з пестощий кличуть всї Нулею. Не думайте однакож, що она справдї є нулею дома, о нї! она — сьміло сказати-б, найбільша цифра в родинї, бо крім много старшого брата, Ромка, она одна однїсїнька донечка у своїх заможних родичів. Як на свій вік досить дрібна і нїжна. Перед кількома роками тяжко хорувала на запаленє мозку і лиш чудесним майже способом уратовали єї від смерти. З того часу стала она маленькою царівною дома. Їй не можна нїчого відказати, бо зараз плаче, а з плачу болить головка, тому лїкар заборонив чим небудь єї дражнити. Доси не мучено єї надто наукою, а і она сама не пересиджувала дуже радо над лєкциями, хоч пропадає за цїкавими оповіданями і сила вже книжочок перечитала. Сего року скінчила четверту клясу рускої шкілки, а тепер ось на вакациях у бабунї і дїда на селї з мамусею і братом. Татко — по причинї занятий в урядї — лиш в недїлю до них навідує ся. Се наймилїйші хвилї для Нулї не лиш тому́, що може бачити татка, а і задля всїляких ласощий, котрі малій пестїйцї привозять з міста.
