ки в лавках. Увійшов учитель у клясу, за ним Гнатко з підвязаним оком. Хлопцї переглянули ся тревожно між собою. Началась наука. Учитель відчитує катальоґ і поглядає по школярях.
— А тобі що в око? — спитав, дійшовши до Гнатка.
Грішна пятка побілїла.
— Болить — байдужно відказав поспитаний, і не глядячи нїкуди. Учитель, мов нїчого не було, читає дальше. Малі відотхнули: Мабуть не поскаржив!
О десятій розійшли ся хлопцї домів. Пятка іде разом, обговорюючи справу між собою. На розї улицї стоїть Гнатко. Хлопцї хочуть перейти попри него, та ось він їм заступає дорогу.
— Стій! — скрикує так рішучо, що они мимохіть здержують ся. Він глядить строго з гори і говорить: Як бачите, я не казав нїчого пану учителеви, хоть ви і добре підбили менї око — і, відхиливши перепаску, показує зачервонїле, підпухле лице. Завстиджені товариші поспускали голови. Я не казав, і Ґедалї не скаже, бо по імени вас не знає — але наколиб ще коли котрий з вас сьмів зробити єму або Юдцї яку пакість, най стереже ся, бо зі мною буде мати справу.
— Він випростував ся, витягаючи свої широкі рамена, а погрозивши дужими кулаками в сторону малих, — відійшов своєю дорогою.
_-_02.jpg)
