АБО ІСТОРІЯ ТРАМВАЙНОЇ ПОЇЗДКИ
Вичитали ми в газетах, що столичний міськомгосп, „ідучи назустріч інтересам пасажирів“ улаштовує біля трамвайних зупинок лави для відпочинку й харчові крамниці.
Ось як! Ну, добре.
… Одружившись, молоді поїхали за кордон.
Так писалося в старих романах.
У нових такого не напишеш.
Режим економії — це перше! На закордонні поїздки начальство грошей не дає, а своїм власним коштом кому охота їхати? Так, режим економії — це справа не минулого. Загубила гостроту? нічого, в побут він мусить увійти, цей режим!
І, по-друге, небезпека насичення радянською валютою закордонних ринків.
А візи? а труси на кордонах? Подаруєш молодій жінці альбома для віршів, а латвійська чи польська поліція його на обіжника Комінтерну перейменує і впрост до Чемберлена надішле.
Отже:
Молоді поїхали не за кордон, а тільки за околицю. Поїхали туди, де нема ще благодійної руки міськомгоспу, де є ще трохи озону. Вулицею Лібкнехта поїхали вони за міський парк, ось куди.
До трамвайної зупинки молоді підійшли саме тоді, як переповнений вагон трамваю поволі від-
