Певна громадянка так не думала. І коли симпатичний хлопець, що залицявся до неї, назвавсь секретарем окрвику, в неї жодної гадки не було, ніби секретарям кохатися не дозволено.
Події розгорталися. В інтересах моралі — вирізуємо з нашої фільми кілька кадрів і спиняємось перед тим жахливим моментом, коли певна громадянка почула себе вагітною. На екрані в цей момент бачимо її саму: секретаря не видко вже щось із місяць.
Громадянка прямує до окрвику та їде ліфтом (5 коп. за один раз) на третій поверх: „Подайте-но мені вашого секретаря“
Секретаря нема. Секретарям властиве бути на засіданнях міжурядницьких комісій, або виступати на зборах „про міжнароднє становище й біжучий момент“. Пити чай у буфеті секретарям теж не заборонено.
Нема? Як до жінки ходити, так є, а як по аліментах одповідати, так уже й нема? Добре!
Громадянка робить скандала — громадянка має право робити скандали. Радянське законодавство охороняє аліментарні права громадянок.
Поскандаливши, громадянка їде ліфтом на низ, загрожуючи повернутися завтра.
За деякий час надходить секретар і дивується великому заворушенню серед співробітників. Чи не страйк, бува?
Діловод, якого вдачу доводиться характеризувати російським „подхалім“ (ще не просякла глибоко українізація наші установи, і нема ще в нас відповідного терміну) доводить до відома: аліменти-с.
Секретар зляканий. Аліменти, це не жарт! Секретар аж до вечора сидить у кабінеті та міркує: як викрутитись?
